«Застосування здоров’яформуючих технологій в контексті розвитку ініціативно творчої особистості молодшого школяра”
Здоров’я – найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров’я. З роками здоров’я все слабше, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей - здоров’я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому третьому стані – проміжному між здоров’ям та захворюванням. Організм бореться з захворюваннями, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров’я.
Незаперечною є істина, що суспільство, яке прагне жити в гармонії з довкіллям, має не лише декларувати, а й формувати систему істинних цінностей у кожного громадянина. Тому одним із чинників благополуччя індивідуальності, родини та суспільства в цілому має стати здоров’я, як фундаментальна цінність буття. У наш час категорія здоров’я набула особливої актуальності, трансформувавшись у глобальну проблему існування людської цивілізації, зумовивши перегляд ставлення населення до власного здоров’я та впровадження у життя оздоровчої ідеології. Невмолима статистика свідчить, що сьогодні майже 80% дітей мають одне або кілька захворювань, лише 15%-20% малюків народжуються цілком здоровими, у кожної третьої дитини фіксуються відхилення у фізичному або психічному розвитку, смертність у двічі переважає народжуваність. У дітей дошкільного та шкільного віку переважають захворювання органів дихання, травлення, серцево-судинної системи, опірно-рухового апарату, нервової системи тощо .
Вітчизняні та зарубіжні вчені і практики вважають, що здоров’я індивідуума лише на 50% залежить від різних зовнішніх чинників. Зокрема таких:
· готовності батьків передати здоров’я своїй дитині у внутрішньоутробний період її розвитку, а потім формувати здоров’я малюка після народження;
· соціально-економічних, соціально-педагогічних, психологічних та побутових умов у суспільстві, сім’ї, в навчальному закладі, де перебуває дитина;
· екологічного середовища;
· «здоров’я» збережувального простору, в якому врівноважуються вроджені адаптивні здатності дитини та змінне середовище;
· рівня компетенції дорослих щодо формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я дітей.
Інші 50% здорового стану дитини залежать від того, як вона розуміє, що таке здоров’я і здоровий спосіб життя.
Враховуючи актуальність проблеми здоров’я, національні програми «Освіта (Україна ХХІ)», «Діти України», Національна доктрина розвитку освіти та програма «Здоров’я нації» визначають найважливішими стратегічними завданнями всебічний розвиток людини (в тому числі і дитини), становлення її духовного, психічного, соціального та фізичного здоров’я, формування у дітей відповідального ставлення до нього як найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Ці завдання знайшли відображення в Конституції України, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Концепції національної безпеки України, у Базовому компоненті дошкільної освіти.Тому я, поставила перед собою мету – пошук шляхів удосконалення процесу збереження, зміцнення та формування здоров’я юного покоління в цілому і кожної особистості зокрема.
Феномен здоров’я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально-педагогічному. Його вивчали зокрема М. Амосов, Е. Вайнер, В. Войтенко, І. Муравов, Г. Никифоров, Ю. Лісицин, В. Петленко та інші. Категорію здоров’я дослідники визначають як інтегровану якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах.
Категорія здоров’я визначається як стан організму та форма життєдіяльності, що забезпечує достатню тривалість життя, необхідну його якість життя і соціальну дієздатність, а за визначенням Всесвітньої Організації Збереження Здоров’я (ВОЗЗ), це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. А ось якого висновку, міркуючи про здоров'я, дійшли мої вихованці:
Здоров'я – це радість життя
Бажання жити, творити, працювати,
Радість зустрічі з друзями,
Відчувати любов до рідних і близьких людей,
Коли нам добре, нічого не болить,
Дізнатися щось нове про світ, який нас оточує
Можливість милуватися красою природи,
Бажання робити добро.
Наукових визначень, що таке здоров’я існує близько сотні. Подаю найбільш уживані, якими доцільно користуватися:
Фізичне здоров’я – це такий стан організму дитини, коли показники основних фізіологічних систем перебувають у межах норми й адекватно змінюються в процесі взаємодії з довкіллям; це гармонійна взаємодія всіх органів та систем, їх динамічна зрівноваженість із середовищем.
Основними показниками фізичного здоров’я є:
· нормальний або високий рівень морфофізіологічного розвитку дитини (нормальне функціонування всіх органів та систем організму, їх ріст і розвиток), що виявляється й підтверджується віковими антропо- та біометричними показниками (зріст, вага, обсяг грудної клітини; робота серця; дихання; опорно-руховий апарат, постава; стан шкіри; гострота зору, слуху, нюху, смаку);
· відсутність хвороб або поодинокі захворювання (два-три дні на рік).
Життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю
Навички раціонального харчування
- дотримання режиму харчування;
- уміння складати харчовий раціон з урахуванням реальних можливостей, потреб та користі;
- вміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів.
Навички рухової активності
- виконання ранкової зарядки;
- регулярні заняття фізичною культурою, руховими іграми, фізичною працею.
Санітарно-гігієчні навички
- навички особистої гігієни
- уміння виконувати гігієнічні процедури (доглядати за шкірою, зубами, волоссям тощо)
Режим праці та відпочинку
- вміння чергувати розумову та фізичну активність;
- вміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку
Психічне здоров’я – внутрішньо системна основа соціальної поведінки особистості. У ньому відображається стан мозку, коли його вищі відділи забезпечують активну інтелектуальну, емоційну та свідомо-вольову взаємодію індивідуума з довкіллям.
Основними показниками психічного здоров’я вважають:
· достатній або високий рівень розвитку психічних процесів: уважність, активність, міцність та обсяг пам’яті;
· наявність розумових якостей;
· розвинена мова;
· доброзичливість, радість.
Духовне здоров’я – усвідомлення особистістю свого «Я» як частки природи і суспільства; прояв морально-вольових рис характеру в справах, спрямованих на творення, віра у вищі духовні цінності ( у Бога, добро, любов), відповідальність перед іншими людьми, безкорисливість.
Основні показники духовного здоров’я наступні:
· радісне світосприймання;
· чистота думок і спонукань;
· культура мовлення і поведінки;
· віра в Бога;
· наявність морально-етичних якостей.
Життєві навички, що сприяють духовному і психічному здоров’ю
Самоусвідомлення та самооцінка
- позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив;
- уміння реально оцінювати свої здібності та можливості;
- адекватна самооцінка;
- уміння адекватно сприймати оцінки інших людей
Навички самоконтролю
- уміння правильно виражати свої почуття;
- уміння контролювати прояви гніву;
- уміння долати тривогу;
- уміння переживати невдачі;
- уміння раціонально планувати час
Мотивація успіху та тренування волі
- уміння зосереджуватися на досягненні мети;
- розвиток наполегливості та працьовитості;
- установка на успіх і віра в себе
Аналіз проблем і прийняття рішень
- уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення;
- здатність сформулювати декілька варіантів розв’язання проблеми;
- уміння передбачати наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей;
- уміння оцінювати реальність кожного з варіантів, враховуючи власні можливості та житєві обставини;
- здатність вибирати оптимальні рішення
Визначення життєвих цілей та програм
- уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями;
- уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час;
- уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і обставин.
Соціальне здоров’я визначає здатність дитини контактувати з однолітками та дорослими в різних життєвих ситуаціях. Пріоритетом для соціально здорових дітей є нестресовий стиль життя.
Основні показники соціального здоров’я:
· достатнє й зрівноважене спілкування з однолітками та молодшими дітьми, з іншими людьми; старшими за віком і з різним соціальним статусом;
· швидка адаптація до фізичного й суспільного середовища;
· спрямованість на суспільно корисну справу, культура користування матеріальними благами.
Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю
Навички ефективного спілкування
- уміння слухати;
- уміння чітко висловлювати свої думки;
- уміння виражати свої почуття;
- уміння просити про послуги або допомогу;
- володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо);
- адекватна реакція на критику.
Навички співчуття
- уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
- уміння висловити це розуміння;
- уміння зважати на почуття інших людей;
- уміння допомагати та підтримувати.
Навички роз’язування конфліктів
- уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
- уміння розв’язувати конфлікти поглядів на основі толерантності;
- уміння розв’язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.
Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації
- уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти при загрозі насилля;
- уміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;
- уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
- навички впевненої поведінки, зокрема й застережливих дій щодо ВІЛ/СНІДу.
Навички спільної діяльності та співробітництва
- уміння працювати в «команді»;
- уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну діяльність;
- уміння визнавати внесок інших у спільну роботу.
Проблема формування здоров’я дітей шкільного віку, його охорони, зміцнення та реабілітації як стрижнева в освітньому процесі НЗ була і залишається досить актуальною.