«Розвиток інтелектуальних та творчих здібностей через вивчення ейдетики.»

Стратегія розвитку освіти в Україні відповідно до національної програми “Освіта” передбачає використання світового досвіду для створення системи освіти, яка б відповідала стандартам ХХІ ст. До таких наукових розробок належить система розвивального навчання, що є прообразом принципово нової системи освіти. Його основна мета – розвиток здібностей дитини, на відміну від “навчання”, де відбувається механічне засвоєння знань.                                                       

 Розвивальна мета реалізується на всіх уроках в початкових класах. Якщо учень залишається звичайним виконавцем і йому не вдається відчути задоволення від творчості, то сформувати стійкі пізнавальні інтереси не можливо. Розвивальні можливості уроку мають такі важливі напрями роботи:

1) розвиток процесів сприймання;

2) оволодіння загальнонавчальних умінь і навичок;

3) нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності;

4) розвиток уяви, уваги.

Останнім часом все частіше можна чути про активну роль ейдетики в сучасних технологіях навчання. Що ж таке ейдетика?«Ейдос» в перекладі з грецької – «образ». Ейдетизм – психічне явище, яке полягає у здатності відтворювати яскравий наочний образ переважно тоді, коли об’єкт, який викликає цей образ, уже безпосередньо не діє на органи чуття. Характерною для ейдетизму є емоційна забарвленість образів. Ейдетична (образна) пам’ять вважається довготривалою. Автором методики, що застосовується в «Школі ейдетики» є доктор педагогічних наук, професор Російської Академії Енциклопедій Матюгін Ігор Юрійович, автор багатьох книг.

Українську школу ейдетики «Мнемозина» організував Антощук Євген Всеволодович, почесний  доктор педагогічних наук Російської Академії Енциклопедій, який розробив особисті методики, що використовуються в Україні, в Росії та інших країнах. Він змінив концепцію «Школи ейдетики», стверджуючи, що поганої пам'яті не буває, є лише невміння нею правильно та свідомо користуватись. Він наголосив, що основою пам’яті є лише уява, і усі вправи, що нібито покращують пам'ять та запам'ятовування, насправді повинні бути спрямовані на розвиток свідомої уяви, притаманної кожній людині майже з дня її народження.

 Пригадаємо висловлювання «великих»:

Ларошфуко: «Всі скаржаться на свою пам'ять, але ніхто не скаржиться на свій розум»

Монтень: «Мозок, який добре упорядкований, коштує більше, ніж мозок, добре наповнений»

Ейнштейн: «Уява важливіша за знання»

Сучасна педагогічна практика здебільшого спрямована на вчення, а не навчання, на знання, а не на вміння і навички, на експлуатацію інтелекту і пам’яті, а не на їхній розвиток. Ми кажемо дитині: «Вчи!», але не говоримо як це робити.

В «Школі ейдетики» вчать: як запам’ятати, як пригадати, як забути, у разі необхідності, як добре себе почувати, як тренувати пам’ять та увагу, як швидко читати, як розвивати свої здібності.

Ейдетика дозволяє розвивати образну пам'ять, навички концентрації уваги, здібності уявлення. Таке удосконалення можливостей людини було актуальне в усі часи, але в сучасному світі з його потоками інформації, які постійно зростають, воно набуло нового звучання. З чим це пов’язано?

Дуже часто проблемним моментом сучасного навчання є необхідність засвоєння учнем надто багато різнопланової інформації. «Я все це не вивчу. У мене каша в голові!» - часто говорить той, хто змушений опановувати великі масиви навчального матеріалу. Якщо використовувати класичне «зазубрювання», тобто механічний метод запам’ятовування, то дійсно вивчити великий об’єм матеріалу буває складно як фізично, так і психологічно. Коли ж в технологіях навчання застосовують техніки ейдетики, то процес запам’ятовування (завдяки наявності уявлень, емоційних компонентів) становиться набагато простішим.

Добре розвинута ейдетична пам'ять дозволяє швидко запам’ятовувати навіть нелогічні формули, многозначні числа та їх масиви, важкі терміни іноземного походження.

Блез Паскаль наголошував, що «предмет математики настільки серйозний, що корисно не упускати нагоди зробити його хоч трохи цікавішим».

Багато хто з учнів (особливо з гуманітарним складом розуму) точні науки не те, що не люблять, а й відчувають до них побоювання. Але якщо у викладанні фізики, математики, хімії буде присутня орієнтація на ейдетичні методи, то учнів, що не поважають «сухі» дисципліни, стане значно менше.

Що ж це за методи? Головними інструментами ейдетики є уява, асоціації та акровербальні техніки.

Робота з асоціаціями представлена двома напрямками: ланцюжковим методом (він апелює асоціативними логічними зв’язками) та методом зорових асоціацій.

Ланцюжковий метод заснований на тому, що будь-яке явище може потягнути за собою друге. Інформація, при навчанні в цьому разі, розкривається поступово (від загального до окремого, від окремого до загального).

Що ж стосується зорових асоціацій, то цей метод, навпаки, позбавлений логічного компоненту. Зате тут особливо важливий зв'язок того чи іншого об’єкту з певним місцем.

Перші 6-7 років людина запам’ятовує 70-80% інформації яку активно використовує у своєму житті; рідна мова, або кілька мов, орієнтація у просторі призначені використання навколишніх предметів, тощо.

 Це величезний, надзвичайно важливий обсяг інформації, що значно перевищує гімназійний, ліцейний, шкільний, інститутський і професійний.

 Вважається, що запам’ятовувати цифри складніше, ніж будь-яку інформацію. Але якщо ми, граючись розфарбовуємо цифри та числа своєю уявою – то назавжди позбавляємося проблем із пам’яттю.

 Вчені ейдетики радять не озвучувати інформацію, а сприймати її тільки за допомогою уяви. Річ у тому, що при вимові вмикається вербальна пам’ять яка належить до оперативної, відтак сказана інформація виявляється непридатною для пригадування навіть через невеликий проміжок часу.

 У молодшому шкільному віці все сприймається яскраво з першого разу і назавжди.

 Звучання кожного слова супроводжується яскравим образом – тому слово діти розуміють і відтворюють без проблем.

В арсеналі занять з ейдетики налічується 27 методів поліпшення пам’яті.

Вже понад 20 років існує в Україні школа ейдетики. Ейдетика - у перекладі з грецької - образ. Ейдетика - ігрова система, що спирається на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати, і не тільки за допомогою зорових уявлень, а й відчуттів (тактильних, нюхових, смакових).                                                                                  

Численні експерименти довели, що довготривала пам'ять людини пов'язана тільки з її уявою.

Основний принцип школи ейдетики: "Я хочу! Я можу! Я буду!".

Методи навчання в школі ейдетики базуються на активізації уяви, фантазії, іграх, тобто на всьому тому, що так легко вдається дітям та, чомусь, так часто нехтується дорослими. Українська школа ейдетики пропонує і дорослим, і дітям запам'ятовувати весело, фантазуючи та створюючи смішні і незвичайні образи, що пригадуються без жодних зусиль та надовго залишаються в пам'яті.

Школа ейдетики не розвиває пам'ять, оскільки в цьому немає потреби, бо з першого разу ми запам'ятовуємо все, що бачимо, чуємо та відчуваємо, а пригадуємо лише тоді, коли правильно користуємось своєю пам'яттю. В школі ейдетики навчають правильно користуватися своєю пам'яттю, тобто того як пригадувати необхідну інформацію, а це безпосередньо пов'язано з нашою уявою та фантазією.

З дитинства ніхто не вчив нас піклуватися про свою пам'ять та розвивати її. В силу життєвих обставин ми ставимось до своє пам'яті як до чогось звичного і такого, що не потребує догляду та тренувань... З іншого боку ми завжди нарікаємо на свою пам'ять в екстремальних ситуаціях (наприклад, під час екзаменів, контрольних, тестів тощо) та в старості, коли вона стає слабшою, але ніколи не сваримось на свої ноги за те, що вони не навчились грати у футбол чи на свої руки за те, що вони не навчились плести шкарпетки, оскільки добре знаємо, що неможливо щось вміти, не навчаючись.

Це саме стосується і пам'яті, яка буде добре працювати і виконувати свої функції, якщо її цього навчити.

Ще одним парадоксом є те, що навіть в школах і вузах, де успішність суттєво залежить від здатності запам'ятовувати інформацію не навчають як правильно користуватися своєю пам'яттю, а тільки констатують факти: "У нього хороша пам'ять, тому навчання йому дається легко" або навпаки: "Він так погано вчиться, бо в нього погана пам'ять". Тобто виходить, що причина поганого навчання відома, а жодних дій щодо її усунення не приймається, оскільки вважається, що хороша пам'ять або є, або її нема, і цю ситуацію змінити не можна.

Українська школа ейдетики допоможе Вам підібрати ключі до своєї пам'яті, знайти мову, якою Ви будете з нею спілкуватися і, як наслідок, навчитесь використовувати свою пам'ять з максимальною ефективністю. Основна ціль української школи ейдетики - навчити та показати, що запам'ятовувати можна (і потрібно) усвідомлено, легко та без жодного зазубрювання. Може статися так, що під рукою вчасно не буде листка паперу та ручки, записна книжка чи органайзер можуть загубитися, а шпаргалку на екзамені можуть і відібрати, тому, щоб не виявитися безпорадними в подібних ситуаціях, краще потоваришувати зі своєю пам'яттю та стати більш впевненим в собі. Ваша пам'ять буде надзвичайно вдячна Вам за турботу про неї і миттєво віддячить Вам своєю чудовою роботою.

Давня китайська мудрість учить, що «пам'ять – це човен, який пливе річкою проти течії. Він рухається вперед, доки гребеш, тобто доки розвиваєш свою пам’ять. Як тільки ти перестав гребти, тебе в ту ж мить починає зносити назад».

У дітей, які користуються методами ейдетики:

− покращується ставлення до навчального процесу, з’являється стійкий інтерес до навчання;

− підвищується успішність з усіх предметів;

− набувається вміння нестандартно мислити, вирішувати логічні задачі, фантазувати;

− у 2-3 рази скорочується час на виконання домашніх завдань, що дає можливість більше займатись улюбленими справами та відпочивати.  

 

В одному з американських університетів провели експеримент: студентам влаштували незапланований іспит. Половина групи складала його в тій аудиторії, де читали лекції, решта – в сусідній. Виявилося, що перші впоралися значно краще, ніж ті, хто сидів у «чужій» аудиторії.

Отже, інформація пов’язується з місцем її появи незалежно від нашого бажання. Школа ейдетики рекомендує навмисне залишати сліди інформації на стінах класу, аудиторії, власної оселі. «Сліди» мають поєднувати уявну дію з елементами фантазії. «Розміщення» інформації повинно бути незвичайним, фантазійним, казковим.

Уявіть, що на дошці написано крейдою жирну одиницю (1) – «начало всех начал». На стільці (4) сидить карасик (9) і ласує суничкою (5) разом зі щукою (9). Вони співають: «Сім – вісім – сім, даруєм гарний настрій всім» (787). Їх пісню записали на диск (0).

Знову уявіть, що на дошці написано крейдою жирну одиницю (1) – «начало всех начал». До класу поважно входить верблюд (3). Він дарить карасику (9) казкового дракончика (1) – символ наступаючого нового року за Китайським календарем, а щука (9) від нього отримала метелика (8) – символ кохання та обручку (0).

Знову уявіть, що на дошці написано крейдою жирну одиницю (1) – «начало всех начал». За вікном летить лебідь (2) з прапором (7). На прапорі намальовано яблуко (5) на блюдечку (6) із золотим обідком.

Записавши послідовно всі образи, отримаємо цінну інформацію:

149597870 км - відстань від Землі до Сонця

1391980 км - діаметр Сонця

12756 км - діаметр Землі

МЕТОД ЦИЦЕРОНА

Комбінуючи різні фігури та графіки, розмальовуючи їх яскравими кольорами, дитина не тільки буде закріплювати їх основні властивості, розвивати образне уявлення, почуття гармонії, фантазію, а й отримувати позитивні емоції.

Підводячи підсумки, можна сказати, що використання технік ейдетики дозволяє говорити про те, що навчання становиться більш природним та гармонійним по відношенню до закладеного самою природою процесу розвитку людського мозку.

Тут мінімізується психологічна напруга, а запам’ятовування та засвоєння інформації стає непримушеним, захоплюючим та необтяжливим. В результаті підвищується працездатність, захоплення предметом та з’являється бажання «свернуть новые горы».

«Школа ейдетики» Вам рекомендує:

 

Поради від “Школи ейдетики”:                                                                                                  

– вивчаючи будь-що, налаштовувати себе на уявлення,  а не на запам’ятовування;                                                                                                  

 – вправно користуватися фантазією;                                                                                                      

 – не вчити вголос;                                                                                                                                            

 – слова не можна проговорювати навіть подумки;                                                                             

 – в уяві не повинно відбуватися нічого поганого, тільки позитивне, кумедне, веселе, незвичайне;                                                                              – зовсім не обов’язково, щоб усе вийшло з першого разу;                                                                   

 – довіряти собі, проганяючи сумніви щодо своїх можливостей;                                                                             

– не перебувати у стані очікування результату, бо таке очікування може привести до напруження, а будь-яке напруження руйнує уяву;                      – не зазубрювати;                                                                                                                                            

 – не повторювати багато разів.

Виконаємо ряд завдань з ейдетики.

1. Гра на розвиток уваги.

- Чи любите ви грати в ігри? Тоді уважно дивіться(показую):

- Ручка-ручка, ребро-ребро, вушко-вушко.

Ручка-ручка, ребро-ребро, носик-вушко…

( Далі вчитель грає разом з дітьми).

- Діти, в чому допомагає нам ця гра?

(Розвиває увагу).

2. Метод Цицерона.

Вчитель:

- А чи любите ви мандрувати?

- Як ви гадаєте, куди ми помандруємо? (Діти відгадують).

- Ми помандруємо по класу. І так, вирушаємо з правої сторони. Що

ви бачите? ( Діти називають: вазон, вікно, жалюзі).

Вчитель:

- А я бачу : крокодила, яблуко, змійку, дорогу, дощик).

- Тепер повторіть, що ми бачили разом . Діти хором називають, а потім по-одному).

- Чому ви запам’ятали, що це крокодил? ( Бо вазон зелений)

- Чому запам’ятали, що це – змійка? ( Бо в цього вазона довгі стебельця).

- Чому вікно – це дощик? (Бо прозорий, як шибки) і т. д.

- А зараз помандруємо з правої сторони. Показую предмети: куточки, вазони, портрет, стенди, двері, дошку. Замість них називаю:

троянда, ліс, пенал, ваза, берізка, зошит, книга, картина, морозиво.

Діти повторюють хором один раз, а потім записують у зошити по-порядку так, як називала я.

- А тепер підкресліть три будь-яких слова і введіть їх в одне ре-чення. (Наприклад, діти підкреслили – берізка, книга, морозиво.

Можна скласти таке речення : Василько сидів під берізкою, читав цікаву книгу і їв морозиво. Якщо підкреслили – троянда, ваза, картина, тоді можна сказати так: На картині намальована ваза, а в ній милує око красива троянда.)

Вчитель:

- Діти, а це завдання яке значення має? (Розвиває пам'ять, творче мислення, уяву, увагу).

3. Метод «Спілкування справжніх друзів».

- Діти, а зараз перевіримо, чи знаєте ви кольори?

- Якого кольору лимон, мак, гранат, баклажан, сонечко?

- А чи буває котик синього кольору?

- Якого кольору день, ранок, ніч?

- А якого кольору щастя, добро?(Жовтого, як сонечко; зеленого, як травичка; барвисте, як квіти; різнокольорове, як веселка і т. д.)

- Який запах вони мають? ( Запах улюблених квітів, запах весни, запах маминих рук і т. д.).

- А якого кольору зло, смуток? (Чорного, як ворон; сірого, як грозові хмари і т. д.).

- То які кольори має зло, смуток? (Темні).

- Які кольори має щастя, добро? (Світлі).

- Запишіть слова:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

День, щастя, ніч, смуток, добро, ранок, зло, сонце, квіти.

- Складіть мультфільм з цими словами:

5, 7, 3, 4, 6, 2, 8, 9,5, 2.

Наприклад:

- Прийшло Добро до Зла в гості, а воно прогнало його. Іде Добро, іде, вже й ніч настала. Страшно йому, ще й смуток на серці від образи. Аж тут наступив ранок і подарував Щастя – сонечко ласкаве та квіти пахучі.

Зраділо Добро і посміхнулось Щастю.

- Положіть руку на серце, прислухайтесь до нього. Що воно вам каже?

( Щоб були добрими, творили добро, були людяними, милосердними; щоб любили людей, світ, життя, адже воно таке прекрасне).

4.Метод переплутаних ліній.

– Діти, я знаю, що ви любите математику. Перед вами – чистий аркуш паперу. Розставте на ньому олівцем числа від 1 до 10. 10 з'єднайте теж з 1.

- Тепер придивіться уважно. Чи бачите ви якийсь малюнок?  Зафарбуйте його.

- Дайте йому назву.

- Напишіть про себе гарне слово.

(Діти пишуть: «Молодець», « Класно», «Відмінно», «Розумничка»,

«Фантастично», «Я – молодчинка» і т. д.).

5.Метод піктограм.

- Діти, чи любите ви поезію?

- Тоді послухайте вірш( З допомогою проектора звучить музика із зображенням краси – іде дощик, вмиває квіти, гілочки беріз і т. д.):

1. Зачароване серце красою,

Бо ж її стільки в світі багато!

Ти поглянь, як метелик росою

миє крильця, неначе на свято.

2. У високому небі хмаринка

плаче гірко рясними сльозами.

Заблукала маленька краплинка

І, напевно, їй страшно без мами.

3. А берізонька пісню співає,

Срібний дощик між гіллям шумить

Він для неї на скрипочці грає

І для неї - найкраща ця мить!

Вчитель:

- Діти, ви одночасно слухали музику, вірш і роздивлялись красу.

Скажіть, якою була музика? (Ніжною, спокійною, красивою…).

- Яку красу ви бачили? (Квіти, дощик, метелики, бджілки ).

- А про кого йшла мова у І стовпчику вірша? (Про метелика).

- Про що говорилось у ІІ стовпчику? (Про хмаринку й краплинку).

- Про що ви чули у ІІІ стовпчику вірша? (Про берізоньку і дощик).

- Зверніть увагу, діти, перед вами – малюнок до цього вірша. Як ви гадаєте, для чого він? ( Малюнок можна виконати від руки).

Давайте з допомогою малюнка повторимо цей віршик.

(Спочатку діти повторюють разом з учителем, а потім – поодному).

6.Самостійна робота.

Вчитель:

- А тепер ви попробуйте виконати малюнок до цього віршика:

Сонце по діброві

Ходить, мов лисичка.

Котики вербові

Жмурять свої вічка.

(Діти виконують малюнок і з допомогою нього розповідають вірш).

7. Хвилинка відпочинку.

( Під пісню «Котики» діти виконують танцювальні вправи).

8. «Запам’ятай і відтвори».

Вчитель:

- А зараз ми відправимось у чарівний світ різнобарвних метеликів.

(Звучить музика, з допомогою комп’ютера діти розглядають метеликів).

- На квіточці якого кольору сидів перший метелик? (На оранжевій).

- На квіточці якого кольору сидів другий метелик? ( На рожевій).

- На якій квіточці сидів третій метелик? (На фіолетовій).

- На чому сидів четвертий?(На листочку). Якого кольору був метелик? (Білого).

- Молодці, ви спостережливі.

9. «Фотографічна пам'ять».

Вчитель:

- Діти, хто з вас любить розглядати картини, милуватись ними?

- Як ви гадаєте, для чого художники малюють картини?

(Діти відповідають:

- Щоб заробити гроші.

- Щоб подарувати другу.

- Щоб стати відомим.

- Щоб прославитись.

- Щоб подарувати радість людям і т. д. )

- Погляньте на цю картину. Який настрій хотів передати художник?

(Тривожний, сумний). Чому?

(Потім забираю картину).

- Скільки човнів було на картині?

- Яке дерево росло біля них?

- Скільки хатинок ви бачили?

- Погляньте на цю картину. Що на ній зображено? (Море).

- Як би ви її назвали? ( «Морська краса», «Морська тиша»,

« Сонячна доріжка» і т. д.)

- А коли ми ще вживаємо слово «море»?

(Діти називають: море щастя, море радості, море кохання, море  вражень і т. д.)

- Що нам дає таке завдання? (Збагачує словниковий запас, розвиває мовлення і т. д.).

10. Метод співвідчуття.

Вчитель:

- А чи було таке у вашому житті, що ви хотіли на когось або на щось перетворитись? (Діти розповідають).

- Тоді уявіть, що ви – зошит. Коли вам добре? Коли погано?

- Уявіть, що ви - квітка. Коли вам приємно? Коли неприємно?

11. Метод перетворення.

Вчитель:

- Діти, закрийте очі і уявіть, що ви потрапили у світ казки. Ви бачите, як іде лісом великий ведмідь. Раптом він перетворився на глечика з вузькою шийкою. Глечик нахилився і з нього тече блакитна річечка, з якої утворилось синьооке озеро. А озеро перетворилось на чарівну казку, а казка – на пісню ніжну, а пісня – на віконце, віконце – на годинник, а годинник – на цікаву книжечку.

- Відкрийте очі і давайте пригадаємо казочку.

( Діти пригадують всі разом, а потім по-одинці).

12. Метод непрямих асоціацій.

Вчитель:

- Діти, зверніть увагу на листівку. Що ви бачите? (Квіти).

- А я бачу щастя. Як ви вважаєте, чому я бачу щастя? (Бо мені подарували квіти).

- Я буду показувати листівки, а ви уважно розглядайте і запам’ятовуйте. ( На листівці – ромашка, а я називаю лебідь, мама – хлопчик, зима – сіль, айстри – гай, мотоцикл –дорога, зайчик – ліс, білка – рука, сонце – день, калина – книга. Показую листівки, діти повторюють. )

 

 Розвинь пам'ять вдома,                                                                                                   

 Розвинь    пам'ять в школі,                                                                                                                 

 І зразу все стане близьке і знайоме                                                                                          

Цифри і знаки, слова і малюнки                                                                                               

Гарно складаються у візерунки!                                                                                          

Образи різні уява дарує,                                                                                                              

З їх допомогою пам'ять тренує!                                                                                               

Як тільки уявиш, то зразу згадаєш                                                                                               

І формулу й вірш - все, що ти забажаєш!                                                                                

Але пам'ятай! Щоб зуміть уявляти,                                                                                         

Щодня мусиш ти навик цей тренувати,                                                                                       

І як наполегливим будеш, тоді                                                                                             

Вершини наук всіх скоряться тобі.                                                                                         

Учися, долай, не здавайся, будь мужнім!                                                                             

 Уявиш і зробиш! В житті ми всі учні.